Швидкий темп…який в певний момент починає нагадувати біг з перешкодами, де замість цих же ж перешкод люди. Йдеш, біжиш, збиваєш з ніг, кидаєш зверхній погляд, спішиш… На навчання, роботу; з дому, додому. Спішиш.
Коли ти поспішаєш – ти не бачиш нічого та нікого навколо себе. Байдужий?! Так?! Ні?! Кожному своє. В кожного своє бачення життя, світу. А може ти й не спішиш?!, а втікаєш від чогось…Від обов*язків, проблем, відповідальності… закрившись в своєму світі. Біжиш не оглядаючись, не помічаючи бідних та знедолених. А якщо й помічаєш, то ледь кидаючи на них погляд. Тобі байдуже?А, можливо, всі твої проблеми так виснажили, що немає сил, ні підійти, ні тим більше допомогти їм…
Безсилий? Отже , слабак! Отже, не можеш щось зробити, а може… не хочеш?! Може просто немає жодного бажання комусь допомогти… Та чи не складається таке враження, що ти все життя не маєш бажання щось робити, допомагати комусь…
Біг з перешкодами, минаючи людей, їхні проблеми, потреби…біжиш, втікаєш…та чи довго ти зможеш отак завжди бігти?! втікати?! Проблеми не зникають від цього, а лише нагромаджуються…
Nazarii Lazur 